Збережімо квітку надії

В Червону книгу ми занесли
Світ неповторний і чудесний,
Що поступово вимирає,
Давно рятунок в нас благає.
Невже в майбутньому на світі
Не будуть квітнуть дивні квіти?
Конвалії й фіалки ніжні, і вісник березня - підсніжник?

Одна із старовинних легенд говорить, що дуже давно, в той час, коли перші люди були вигнані з раю, йшов сніг і Єва дуже замерзла; щоб її зігріти і подати надію на кращі часи, декілька чарівних сніжинок перетворилися у ніжні квіти підсніжника - провісника тепла, символ-сподівань на краще майбутнє. Так вони і залишилися в народі символом надії. У Великій Британії вони - сніжні сережки, в Німеччині - снігові дзвіночки, у Франції - снігобуравчики, а в нас - підсніжники. А ще їх називають ключами від весни. Підсніжники починають свій ріст ще в лютому, під сніговою ковдрою. І тільки пригріє березневе сонечко - з'являються перші ніжні, наче витончені з найтоншої порцеляни, дзвоникоподібні білосніжні квіти підсніжника. Їх масове цвітіння - воістину захоплююче видовище. Здається грунт у весняному лісі прикритий якоюсь тонкою мереживною білою скатертиною, зітканою з безлічі квітів - квітів надії.
Давайте ж спільно оточимо любов'ю квітку надії, щоб не сколихнути гармонію власного щастя.
(Газета "Гомін волі", підготувала М.Ревінковська, науковий працівник Стрийського краєзнавчого музею "Верховина".